 |





 |
|
 |
 |
 |
 |
|
 |
 |
от цікаво, як і перед виборами 2006 року все частіше в інтернеті і в газетах стали з'являтися соціологічні опитування. Причому лейтмотив один (як наприклад тлумачення журналістами УП останнього): Українці найбільше підозрюють Тимошенко в політичній кризі
На думку 72% опитаних основною причиною політичної кризи в Україні є боротьба політиків за владу. Так вважають 87% прихильників КПУ, 75% - Партії регіонів, 66% – Блоку Юлії Тимошенко, 63% – "Нашої України". Про це свідчать результати опитування, проведеного 14-19 квітня та 20-25 квітня Київським міжнародним інститутом соціології. Майже дві третини опитаних – 62% визнали існування загрози економічного занепаду України вже у найближчий рік. Порівняно із лютим 2007 року кількість прихильників Партії регіонів, які вважають економічний занепад однією з ключових загроз для країни, зросла на 28% (до 70%), Соціалістичної партії – на 26% (до 67%), КПУ – на 23% (до 74%). 38% опитаних сказали, що у загостренні політичної ситуації насамперед зацікавлена Юлія Тимошенко, 25% – Віктор Янукович, 9% – Віктор Ющенко. Ще 1% назвали інше прізвище. 27% не визначились із відповіддю. Статистична похибка вибірки (з ймовірністю 0.95 і за дизайн-ефекту 1.5) не перевищує 3.5% для показників близьких до 50%, 3,0% - для показників близьких до 25%, 2,0% - для показників близьких до 10%. Українська правда
як трішки соціолог і людина, яка брала участь в організації опитувань - маю великі сумніви щодо достовірності результатів*-) Тому що частіше за все інструкції під час опитувань як мінімум "незначною мірою" порушуються, деякі соцопитувальники навіть опитують членів однієї з партій (це вже як замовлять). Плюс не кожна людина скаже правду, навіть якщо її запевнять, що опитування анонімне: наш народ і в кабінках боїться галочку поставити куди хоче, а під час опитування - й поготів....
Ну і взагалі...бачили ми вже такі опитування минулого року, опозорилися мої колеги-соціологи, на мій погляд...Зганьбили себе по саме "не можу"...
Оце вам і вплив на "стадо"....Цікаво, коли ж наш народ навчиться читати між строк і скидати локшину з вух? Мабуть ще не одні вибори цей прийомчик спрацьовуватиме.
|
 |
 |
 |
 |
|
 |
 |

 |
|
 |
 |
 |
 |
|
 |
 |
Закінчила читати "На брата брат" Ю.Мушкетика. У книзі описуються події за часів гетьмана Виговського: суперечки і непорозуміння правобережних і лівобережних козаків, українців. І спало на думку, що відтоді ж нічого не змінилося, ми так само думаємо, так само говоримо, так само ходимо по колу, так само наступаємо на ьодні ті самі граблі. Чому? Невже погано вчимо історію? Невже вважаємо себе розумнішими або здатними попрати закони життя і фізики і не отримувати гулі від тих граблів, які так боляче били наших предків? "....Адже все оце — від них, людей. Від їхньої жадоби, захланності, але й прагнення добра, правди. Людина потинає людину, люди — людей. Нам, українцям, випало жити на спокусу іншим, але через що? Чи через те, що ми такі... гречкосії, не хочемо чужого, не важимося на чуже, не розпалили в собі жадоби, чи через те, що не знаходимо однієї, власної, правди, а хапаємося за ту, котру нам підсовують? І гриземося поміж собою, возвеличуємося один над одним. Менші — над ще меншими, більші — над більшими. Всі хочуть в отамани, ніхто не хоче коритися, визнавати над собою влади... Влади — якої? Може, вона в нас не така, як у інших? Там цар, там король, цісар або султан, і все в його руках. А ми збіглися, скричали когось на найвищий уряд, і кожному кортить скричати свого... ""...А найстрашніше, нійгірше, що шаблі ті <якими потяте буде тіло козацьке> ковані в козачих кузнях, козачими руками, йкулі відлиті там-таки, тими ж руками. Як тільки Господь допускає до того? Чи ми є найгіршим народом на землі, чи кращими є чужі кличі та святині, чужі проводирі, що коримося та слухаємося їх та витинаємо один одного? Невже те ніколи не скінчиться?! Цілий козацький вік засіваємо й жнемо ниву для когось, тисячу літ чужинці купают ь унаших ріках своїх коней, везуть у неволю наших дітей, а ми кланяємося їм та пишемо до них шанобливих листів....""...Над лугом стояло важке, стоголосе гудіння, неначе десь неподаік двигали колоддя. Зброя, яка мала стинати ворогів, стинала козаків. Кожен вибух - і меншало України. І ніхто не клав того до голови, не брав до серця. Знесися хто-небудь під хмари, подивися звідти і вжахнися, й озкажи цим людям, що вони творять: брат побиває брата, син - вітця, вітець - сина, й вони зрозуміють, попадають в каятті та щирій молитві на коліна й випустять з рук шаблі, й погаснуть гноти, й засвітяться їхні серця... Не зрозуміють! Не погаснуть! Не засвітяться! На довгі віки! ...."Чому ця книга так актуальна сьогодні, у 2007? Чи знав про це автор, пишучи її у відносно спокійному 1993? Автор не провидець, автор не знав. Ми - могли і мусили почути, передбачити, зупинити, не допустити.... Не зрозуміли! Не змогли! Знову по колу! На довгі віки?! Tags: Україна, гетьман, книги, історія
|
 |
 |
 |
 |
|
 |
 |

|
 |
|
 |